Журнал "Завуч", червень 2008 р., № 16 (346)

 

ШКОЛА    ЗДОРОВ'Я   І   РАДОСТІ

Напевно, такий у нас менталітет: спочатку ми любовно збираємо в собі цілу «ікебану» хвороб, потім боремося з ними й чекаємо з нетерпінням «золотої пігулки», яка вилікує нас «від усього». Але зізнаймося: немає сенсу плекати в собі комплекси й проблеми — необхідно просто не дати їм перетворитися на хвороби.

 







Вікторія ПАВЛОВСЬКА-КРАВЧУК,
директор НВК «Вересень», м. Харків

Круті життєві віражі

Цікавий життєвий поворот: успішний адвокат, заслужений юрист України раптом стає ди­ректором школи. Ідея створен­ня школи прийшла до Вікторії Павловської-Кравчук несподіва­но. А втім, не так уже й несподі­вано: виявляється, вона все життя мріяла бути вчителем.

Вікторіє Анатоліївно, розкажіть, будь ласка, чому Ви зро­били вибір на користь теперіш­ньої вашої діяльності? Можли­во, тому, що Ви мама чотирьох дітей І вже маєте достатньо батьківського досвіду?

Такої школи, в якій я хотіла б навчати своїх дітей, не було ніде в Україні. За кордоном є школи, які цілком відповідають моїм уяв­ленням. У багатьох батьків і гро­ші для освіти дітей за кордоном є. Але я хочу вас запитати: ви жили за кордоном більше двох місяців? Уявляєте, які думки з'являються в дитини, що перебуває там? Якщо ні — відкрию вам секрет. У неї ви­никає запитання: а навіщо вчити­ся, коли її соціальний статус і фінансовий стан, за всієї стараннос­ті, лише чимось відрізнятиметься від статусу і становища безробіт­ного? За кордоном у нашої дитини не буде прагнення до навчання. А наше життя чудове тим, що наші діти, отримуючи освіту, прямують угору. Я глибоко переконана, що будь-яке зернятко дає кращі пло­ди на своєму рідному грунті. Тому вважаю, що школи, подібні до за­рубіжних, потрібно створювати в нас.
На мою думку, дитині в школі має бути комфортно. Зі шкільного порога вона має зустрічати людей, які радіють її присутності й щас­ливі поділитися всіма своїми зна­ннями. На жаль, такої школи в на­шій країні зараз немає.
У всьому світі вчителів шану­ють, але тільки наш учитель не користується в суспільстві визна­нням, його професію не вважають першосортною. Одна з головних моїх Ідей створення такої школи — прищепити любов до вчителя. Моменту зустрічі з педагогом потрібно чекати, зуміти не пропусти­ ти його. Дитина повинна отримати знання й бути вдячною за це вчи­телю. В сучасній школі мене не влаштовувало багато що, зате все, про що я мріяла, намагалася втіли­ти у своїй.

— У вашій школі навчаються 120 дітей. Як ви організовуєте їх­ній день?

До школи діти приходять о пів-на-дев'яту, о 8.40 починаєть­ся зарядка без фанатизму й поту. Ми проводимо її лише на вулиці — причому в будь-яку пору року і за будь-якої погоди. І хоча бага­то хто такої зарядки на повітрі не розуміє — результати очевидні: наші діти практично не хворіють. Після вправ учні голосно вигукують; «Здрастуй, ранок!», «Я люблю тебе, школо!».  Мета цього — зарядитися й прокинутися, психологічно налаштуватися на на­вчання: «Ми сюди прийшли, щоб навчатися». Потім діти біжать на заняття. До речі, в нашій школі немає дзвінків: ми вважаємо, що вони травмують психіку. Дзвінки бувають, коли це необхідно, та й то для старшокласників.

Граніт науки можна гризти з апетитом

Екскурс в історію хвороб по­чинається з дитячих років. Мо­лодь разом із знаннями виносить зі школи й букет хвороб. Спеціа­лісти вважають, що цього можна було б уникнути, якби в школі були необхідні умови.

—   Програма, роздута до не­ пристойних розмірів, не робить школярів    здоровішими.  Мало того, що й від звичайного на­вчального   навантаження  діти достатньо    втомлюються — деякі гімназії нагнітають  собі «авторитет» безліччю предме­тів. Навіть фізично здорові діти не в змозі без шкоди для здоров 'я виконати те, що від них вимагають. А як справляється із цим «Вересень»?

Дійсно, в школі учень про­водить 90 % свого часу, і навітьудома він обплутаний павутиною уроків. Що таке перевантаження дітей? У звичайній школі дитина навчається зранку десь до 14.00. Потім її, голодну, везуть через усе місто в гурток або секцію. Лише час на дорогу займає від 40 хв до 1 год. Близько дев'ятої вечора дитину, ледь живу від утоми, при­возять додому, і вона ще до пів­ночі виконує уроки. Це вбиває її здоров'я. Цілком природно, що ро­ків через три дитині вже ставлять медичний діагноз. Тому в своїй школі я втілила одну ідею: все має бути під одним дахом, в одному місці: навчання, спорт, їжа, гурт­ки, секції, спілкування з друзя­ми, психологічне розвантаження, кольоро-,  музико-, ароматерапія, просто релакс. До речі, в нашій школі діти не лише навчаються, а й виконують домашні завдання, причому час для цього відведено не лише наприкінці дня, а іноді на першому, другому або третьо­му уроках. У цьому є сенс: досвід доводить, що під вечір діти стом­люються, а за 45 ранкових хвилин вони цілком встигають підготува­ти уроки. Завдання школярі вико­нують зі спеціалістами: математи­ку — з математиком, фізику — з фізиком тощо. Додому задають в основному усні предмети.

— Проблеми зі здоров`ям почи­нають долати діток із раннього віку. Чи молена зробити так, щоб знання не перевтомлювали?

У нашій  школі навчання чергується з відпочинком. Дитина має вчитися стільки, скільки хоче. А завдання вчителя — зробити так, щоб вона навіть не помітила, як промайнув на уроці час. Учень має отримувати на уроці радість від того, що його ведуть до знань. Психологи здійснили серед наших діток  діагностичні  дослідження. З'ясовано, що тільки двоє зі 120 наших   вихованців   —   аудіали, 48 % — візуали, а решта (поло­вина) — кінестетики. Аналогічні пропорції спостерігаються й в ін­ших школах. Аудіали сприймають Інформацію через слух, візуали — через зір, а кінестетики — через відчуття, уяву. Візуалу необхідно якомога більше показувати, а під­ручники на ілюстрації не багаті. Кінестетику необхідно, щоб об'єкт пізнання рухався й він міг до нього доторкнутися. Це означає, що пе­реважна більшість дітей учителя майже не чує. Після досліджень ми зрозуміли, що мультимедіауроки (коли кожну думку вчитель супроводжує малюнком — зоровим образом) — це єдине, що допомо­же працювати з дітьми.

Головне — закохатися

—  Але, напевно, для передових технологій потрібні й висо­кого рівня спеціалісти? Адже не секрет, що іноді на уроках позі­хають знесилені від нудьги діти, сумує від власної подачі матеріа­лу і вчитель.

Як зацікавити дитину? Дуже важливо, щоб учитель мав достатньо часу на підготовку уроку. Я спеціально взяла й собі години для викладання, щоб вивчити на­вантаження вчителя (веду історію в 6-му і правознавство в 9-му, 10-му, 11-му класах). Якісні уро­ки слід «виношувати»: один урок я готую цілий місяць. А чи має вчитель звичайної школи час, щоб якісно підготуватися до уро­ку, якщо навантаження в нього складає щонайменше 25 годин на тиждень? Зарплата вчителів нашої школи висока. Педагог звичайної школи також може одержати таку саму, але для цього він повинен працювати ЗО годин на тиждень. З деяких предметів такого наван­таження в школах просто не існує. У нашій учителі не викладають більше 12 годин на тиждень, тому що це оптимальне навантаження, за якого педагог може добре під­готуватися до уроку і з задоволен­ням його провести. У мене всі вчи­телі працюють до шостої години вечора: займаються з дітьми або готуються до уроків.

Учителі нашої школи структу-рують урок, добирають матеріал на мультимедійному обладнанні, об­мірковують, як краще донести ін­формацію до кожної дитини. Коли вчитель закоханий у свій урок — у тему закохуються й учні. Далі йде кропітка робота, спрямована на те, щоб школяр міг усе відтво­рити, проаналізувати, порівняти, зробити висновки з теми. Ми ви­користовуємо кращі світові мето­дики й технології. Щоб в учителя все вийшло, він повинен закоха­тися в цю методику, опанувати її і вміти викладати за нею матеріал.

Потік інформації з екранів телевізорів, з низькопробних друкованих видань поглинає ро­зум наших дітей. Найчастіше ця Інформація — шкідлива, безду­ховна, агресивна. Вона штовхає дитину на здійснення негатив­них вчинків і навіть злочинів, що травмують ЇЇ психіку, розвиває бажання легких грошей, але най­страшніше — заповнює мозок, забирає енергію й перешкоджає розвитку, а ми повинні зацікави­ти вихованців іншими духовни­ми цінностями.

Ви завжди хотіли стати вчителем. Напевно, мріяли про особливу школу?

У нашій школі багато ново­введень, яких немає у звичайній. Наприклад, танцювальна «хвилин­ка» для всіх класів. Спочатку ми хотіли, щоб діти танцювали, як хо­чуть: просто для психічної розряд­ки між уроками. Але потім взяли чудового хореографа, і результат перевершив очікування; школярі стали красиво рухатись, опанува­ли сучасні танці, буквально з чет­вертого класу всі танцюють брейк. Діти, звичайно, виявляють різні здібності: в когось виходить, а в когось — не зовсім. Але це не має значення: головне, що танцює вся школа. Діти стали розкутішими в рухах, не соромляться свого тіла і розуміють, що те, як вони танцю­ють, подобається іншим. Щодня ми проводимо музичну хвилинку, всі співають. Спочатку наша мета була простою: не во­кальна освіта, а розвиток легенів. Але знайшли чудового викладача, солістку консерваторії, -- і діти заспівали. Після обіду в кожному класі півторагодинна перерва. До молодших школярів приходить справжня Арина Родіонівна — театральний працівник — і читає казки. Діти слухають її лежачи (для цього в кабінетах є килимки). Казки вчителі добирають само­стійно: і пізнавальні, І психологіч­ні, і програмові. Після казкотерапії діти обов'язково відпочивають.

—  В особливо передових шко­лах розклад тріщить від уроків по  швах,  а перерва  часто  об­межена    п'ятьма    хвилинами, В результаті школярі встига­ють  лише  галопом   перебігти з  одного  кабінету  в  інший,   а часу для того, щоб «заморити черв'ячка», розкладом, звичайно, не передбачено. А яку вас?

Протягом дня в нас півтора­ годинна перерва для всіх учнів, під час якої вони відпочивають та обі­дають. Харчування дітей повно­цінне — білки, вуглеводи, жири, вітаміни. Порцію визначає сама дити­на; в добавці нікому не відмов­ляють. Крім того, ми піклуємося й про культуру харчування, і про те, щоб процес прийому їжі давав справжнє задоволення. Це відбу­вається завдяки теплій атмосфері й смачному домашньому харчу­ванню. Для всіх класів сніданок і з 16.00 до 17.00 — вечеря. На день Святого Миколая кожний їв свою улюблену страву, замовлену на­передодні. Існує й індивідуальне харчування. А за особливе старан­ня в навчанні учні старших класів користуються привїлегією: замов­ляють те, що хочуть. Так ми «вби­ваємо двох зайців»: стимулюємо Інтерес до навчання й поліпшуємо настрій.

Щаслива нація — нація здорова

- Уроки фізкультури в на­шій школі відбуваються тричі на тиждень. Крім того, щодня ми влаштовуємо дітям три-сім «фіз­культурних хвилинок»: такі два-дцятихвилинні зарядки корисні для м'язів і знімають психологічне навантаження, — розповідає Ві­кторія Анатоліївна.

Діти можуть активно відпо­чивати разом з учителем фізкуль­тури, грати в мініфутбол. Крім цього, є можливість взяти участь в ігрових видах спорту під наглядом майстра спорту. Є секції з айкідо, рукопашного бою, великого й ма­лого тенісу, аеробіки. За їх відвід­ування батьки не доплачують.

—  Цікаво, а викладачі також намагаються   тримати   себе  в формі?

Звичайно, більшість учите­лів і я займаємося аеробікою, схід­ними танцями, відвідуємо тренажерний зал. І все це відбувається в нашій школі. Після уроків стом­люємось, але коли ввечері при­ходить тренер — втому як рукою знімає. Дуже зручно, коли нікуди не треба їхати. Крім того, такі за­няття зближують колектив.

—   Ви   втілили   в   шкільне життя безліч незвичних ініціа­тив. Чи дало свої плоди те, що Ви зробили для освіти й здоров'я школярів?

Коли я прийшла в школу, тут було 80 % хворих дітей: давалися взнаки і неправильне харчування, й нездоровий спосіб життя. За три роки мої діти стали здоровими. Вони практично не хворіють на застуду, а в період епідемії грипу в нашій школі навіть не буває ка­рантину. Для нас, батьків, дуже важли­во, яку оцінку отримає наше чадо. Але, як правило, існує думка, що відмінник — обов'язково хворий, кволий, в окулярах і його б'ють двієчники. Це чомусь вважають нормою. Щоб ціна знань не вияви­лася надто дорогою, багатьом із батьків слід замислитися над тими раціональним і здоровими осно­вами, які дає школа «Вересень». Інтелект нації не повинен бути противагою здоров'ю, тому що щаслива нація — нація здорова.